Епта, привет, чуваки! Сегодня я расскажу вам про одну безумную историю, как я купил закладки и стал супергероем помоек! Вот такой я стал наркоманом-гопником, друзья! Короче, сидел я на своей сраной кухне в своей двухкомнатной хрущевке и вдруг заходит ко мне моя бадяга Максим. Да, это тот самый Максим, продавец наркотиков из нашего двора. Даже с корешами наказывали за его колеса! И этот петух подходит ко мне и говорит: "Братишка, у меня тут свеженькие закладки, настолько они крутые, что ты станешь супергероем помоек!" Ну я такой, залез на стол и грю: "Да, давай, Максимчик, я готов за это схавать твои пузыри!"
Тут Максим достал из кармана бульбулятор и поставил передо мной. Я посмотрел на него, как на существо из другого измерения. "Че это такое?" - спросил я, в полном недоумении. Он стал объяснять мне, что это такое прибор для юзания закладок. Ну и я, конечно же, решился попробовать. "Ладно, Максимчик, давай поглядим, что ты тут наколол". Он сунул в бульбулятор несколько колес и протянул мне его. Я взял и потянул, словно последний наркоман во вселенной. Бульбулятор начал шипеть, а я почувствовал, что мой мозг покорился закладкам. Ну и вообще, я почувствовал себя как крутой хакер из фильма "Матрица"!
Сразу после этого я стал ощущать некое сверхспособности. Я смотрел на свои руки, и они казались мне прозрачными. Я был неуязвим, непобедим, бля, супергероем! Я тут же понял, что это моя миссия - стать защитником нашего двора от парней из соседнего подъезда, которые перетягиваются с нашими и грабят бабушек, ёпт!
Так что, решил я немедленно перейти к делу победе над преступностью! Вот я и надел свою супергеройскую форму - старые джинсы, нацепил на голову тряпку и взял в руки металлическую лопату. Да, именно лопату, братаны! Она стала моим оружием в борьбе с преступностью. Ну и, конечно же, я накололся перед каждым своим вылетом супергероя. Что ж, кайфово было!
Я провел первую ночь на своих улицах, потрясая своей суперсилой, несущейся по дворам и охраняя каждую бабушку и компанию девок, которые отсиживались на детской площадке. Я стал настоящим героем, настоящей легендой дворовой нечисти!
Но когда на меня нашил драгдилеры из соседнего района, тогда-то я понял, что быть супергероем помоек - это не только кайф, но и хуйня. Они накинулись на меня как стая голодных хищников, а я один не смог их всех победить. Их было слишком много, а я был уже чисто херовой кучей мяса. Они меня избили, забрали все мои закладки и ушли, оставив меня лежать тут же, на грязной асфальтовой грядке.
Так закончилась моя супергеройская история, друзья. Я стал просто наркоманом, избитым и беззащитным, потерявшим всю свою силу и смысл жизни. Теперь я сидю тут в своей хрущевке, чешу свою бедную голову и тяну себе довольно страшные мысли. Но что мне остается делать? Теперь я брошенный супергерой помоек, бесполезный и униженный.
Так что, парни, не суйтесь в эту дрянь, не юзайте закладки и не становитесь супергероями помоек. У вас есть шанс избежать этого, пока ваша жизнь не стала сплошным дерьмом, помните об этом!
Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
